Сульфадимідин

Сульфадимідин (Sulfadimidine) C12H14N4O2S - короткої дії. Білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок без запаху. Практично нерозчинний у воді, ефірі та хлороформі, мало розчинний у етанолі. Легко розчинимо в розведених кислотах і лугах.

Фармакологія

Фармакологічна дія — протимікробна, антибактеріальна, бактеріостатична. Блокує акцепцію мікроорганізмами парамінобензойної кислоти та зупиняє синтез фолуту (сульфаніламіди захоплюються мікробною картою замість параамінобензойної кислоти). Активний щодо грампозитивних і грамнегативних коків, Escherichia coli, Shigella spp., Klebsiella spp., Vibrio cholerae, Clostridium paraperfringens, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Yersinia pis, Chlamophikhi (Chlaydoly) spp., Actinomyces israelii, Toxoplasma gondii. Швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту (переважно в тонкому кішці), на 75-86% зв'язується з білками плазми. Добре проникає в тканини (зокрема в легені, ліквір), швидко виводиться з організму, T1/2 — 5-7 год; елімінація здійснюється переважно нирками через клубочокову фільтрацію. У печінці піддається біотрансформації (ацетиловані метаболіти під час концентрування в сечі можуть випадати в осад. Розчинність метаболітів поліпшується під час підлущування сечі.

Застосування

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливою мікрофлорою: тонзиліт, бронхіт, пневмонія, гайморит, отит, запальні захворювання жовче- і сечовивідних шляхів, ранова інфекція, перегонорея, рож, дизентерія, токсоплазмоз, нокардіоз.