Омепразол

Омепразол (Omeprazole) C17H19N3O3S — лікарський засіб, що пригнічує секрецію шлункової кислоти та використовується в лікуванні виразок шлунка та синдрому Золінгера — Еллісона.

Фармакологічна група

Інгібітори протонного насоса.

Властивості

• Білий або не зовсім білий кристалічний порошок, добре розчинний у етанолі та метанолі, слабо — в ацетоні та ізопропанолі, дуже мало — у воді.
• Є слабкою основою, стійкість залежить від pH: піддається швидкій деградації в кислому середовищі, порівняно стабільний у лужній.

Фармакологічна дія

• Інгібітор протонного насоса знижує кислотозродукцію — гальмує активність Н+/К±АТФази в парієтальних клітинах шлунка та блокує в такий спосіб в'єднувальну стадію секреції соляної кислоти. Препарат є пролекарством і активується в кислому середовищі секреторних канальців париетальних клітин.
• Знижує базову та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Антисекретний ефект після приймання 20 мг настає впродовж першої години, максимум — через 2 години. Інгібування 50% максимальної секреції триває 24 години.
• Одноразове приймання на добу забезпечує швидке й ефективне пригнічення денної та нічної шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування й зникає до результату 3-4 дні після закінчення приймання. У хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки приймання 20 мг ометророзолу підтримує внутрішньожволожувальну кислотність на рівні pH=3 упродовж 17 годин.

Застосування

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, зокрема рефрактерна до терапії H2-антигістамінними засобами, рефлюкс-езофагіт, зокрема ерозивний і виразковий, патологічні гіперсекторинні стану (синдром Золінгера — Еллісона, поліендокринний аденоматоз, системний мастоцитоз, стресова виразка, зокрема профілактика), пептична виразка шлунково-кишкового тракту, викликана Helicobacter pylori, НПВС-гастроентеропатії, ерозивні та виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки в ВІЛ-інфікованих хворих, незахищена диспепсія.