Ампіцилін

Ампіцилін (ampicillin) C16H19N3O4S — напівсинтетичний антибіотик, який використовується для лікування різних інфекційних захворювань дихальних шляхів (пневмонія, бронхопневмонія, ангіна), сечовивідних шляхів, печінки та шлунково-кишкового тракту.

Дрібнокристалічний порошок білого кольору, гіркий на смак; стійкий у кислому середовищі. Мало розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті.

Молекулярна маса: 349,406 г/моль

Отримання

Отримують через ацилювання 6-амінопініциланової кислоти залишків амінофенілуксусної кислоти.

Фармакологічна дія

Препарат не руйнується в кислому середовищі шлунка, добре всмоктується під час приймання всередину. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, на які діє бензильпініцилін. Крім того, він діє на низку грамотрикальних мікроорганізмів (сальмонели, шигелли, протій, кишкова паличка, клеїла пневмонії (паличка Фрідлендера), паличка Пфейффера (паличка інфлюенці) і тому вважається як антибіотик широкого спектра дії та застосовується у разі захворювань, спричинених змішаною інфекцією. На пеніциліназоутворювальні стафілококи, стійкі до бензилпеніциліну, ампіцилін не діє, оскільки руйнується пеніцилінози.

Ампіцилін підсилює дію пероральних антикоагулянтів.

Протипоказаний у разі підвищеної чутливості до пеніциліну.